У мандрах Національним художнім музеєм України

Образотворче мистецтво - різновид культури, який надзвичайно мене надихає. Кожна картина - це окрема історія життя. Якщо це портрет, то через нього автор може передати віддзеркалення величного життєвого досвіду в очах та руках, які безперечно важкою багаторічною працею виховували та направляли в життєву дорогу нове покоління українців. Так відтворив образ селянки художник Опанас Рокачевський.

"Портрет літньої селянки" – стомленої життям щоденним, але з почуттям власної гідності, яка сидить на тлі своєї темної долі. Мабуть, про неї написав Микола Луків етюд:
"Маленька, легенька, старенька, сама, –
Ні плоду, ні роду – нікого нема.
Город, та криниця, та кілька сусід, –
Здавалось би, куций, приземлений світ.
А в душу заглянеш – і з дива замреш:
Душі тій немає ні краю, ні меж.
Прозор, таїна, глибина, чистота…
А жінка – як жінка. Селянка проста."

Загалом музей розділений на певні зони, які починають свою історію з стародавнього мистецтва (з іконостасу Успенського собору Києво-Печерської лаври, Покрова та ін.) Далі ми переходимо до епохи перших україських портретів, яка була започаткована примхами еліти. Козаки, українське весілля, побут, природа... Ти ніби мандруєш різними світами і частинка кожного залишається в твоїй душі.